Помилка Батька історії.
Сонце повільно тонуло в Егейському морі, фарбуючи портик афінської школи в колір перестиглої охри. Геродот сидів на кам’яній лаві, тримаючи на колінах сувій папірусу з начерками своєї «Історії». Навколо нього, вмостившись прямо на мармурових сходах, гаряче сперечалися його учні. Тема, яка підняла цю бурю, була давньою, як сам світ, — велика катастрофа, яка поглинула прадавню квітучу цивілізацію. — Учителю! — вигукнув молодий Главкон, активно жестикулюючи. — Чому ти наполягаєш, що пам'ять про велике затоплення веде нас туди, де холодне Борейське повітря цілує води Понту Евксінського? Усі єгипетські перекази, що їх Солон привіз від жерців Саїса, вказують на Захід! На Атлантичний океан, що лежить за Геракловими стовпами! Там, у безмежній темряві за Гібралтаром, спочиває велична Атлантида Солона! Геродот важко зітхнув, провівши рукою по сивій бороді. Його очі, що бачили скіфські степи та єгипетські піраміди, дивилися на учнів із лагідною втомою знавця людських помилок. — Ти дивишся н...