Публікації

Хроніки нескінченного завтра: Україна 2060

Зображення
   Рік 2060. Під стінами вишикувались горбаті "Запорожці", замість елітних авто минулих років, переобладнані під дерево-парові двигуни. Верховна Рада України вчергове подовжує воєнний стан.   Для покоління, що засідає під куполом, цей ритуал став майже релігійним. Сивочолі діди й баби в сесійній залі вже давно забули часи, коли вони були молодими, завзятими та крали мільярдами у мирні часи. Сьогодні їхня єдина реальність — нескінченні засідання та суха констатація факту: грошей немає і не буде. Бюджет майбутнього розчиняється у диму затяжного протистояння, яке триває вже не одне десятиліття.  Війна, що колись здавалася справою місяців, перетворилася на вічний фон буття. Фронт застиг, і запеклі бої досі точаться за Малу Токмачку та Костянтинівку. Проте обличчя цієї війни кардинально змінилося. На зміну людям прийшли алгоритми. Нейромережа «Палантір», яка де-факто перебрала на себе повне керування боєм, методично відправляє бойових роботів у підземелля. Залізні пси виш...

Постріл у сопках. Останній повстанець

Зображення
              Присвячую стійкості                Мирослава Симчича. Листопад 1988 року. Тихоокеанський флот СРСР вирував мітингами та духом Перебудови, але в 55-й дивізії морської піхоти у Владивостоці статути залишалися залізобетонними. Роман, двадцятирічний морпіх із Дніпропетровщини, сидів у каптерці, стискаючи в руках пом'ятий лист від матері. Рядки пекли очі: «Ромцю, архіви відкрили… Твого діда Олексу, якого в 30-х розкуркулили й вивезли «на зелений клин», не розстріляли. Він вижив. Його нащадки, твої троюрідні, живуть там само, під Уссурійськом. Зовсім поруч із твоєю частиною…» Роман підвів очі на карту. Від його закинутої в тайзі точки до селища, де жили рідні, було всього кілька сопок. Кілометрів двадцять дикого, непролазного лісу. Офіційно у звільнення ніхто б не відпустив — часи були тривожні. Хлопець ухвалив божевільне рішення: піти в "самохід" на дві доби. Провідати своїх, торкнутися коріння, через як...

Операція "Скарби Полуботка"

Зображення
  Передмова: Глухий кут на Банковій Листопад 2026 року. У підземних приміщеннях ситуаційного центру на Банковій панувала важка тиша. Свіжі звіти європейських союзників не залишали ілюзій: через внутрішні політичні кризи, ЄС був під загрозою розвалу. Колишні східні країни почали масово відмовляти Україні в допомозі не лише в фінансовій та військовій, а навіть в гуманітарній, перебуваючи під впливом ворожих до України сил. Європа під їх тиском  заморозила фінансову допомогу. Бюджетний дефіцит грозив привести країну до такої кризи, що 90-ті здадуться забавкою. Під час засідання один із помічників голови ОП, колишній історик-архівіст, наважився підняти руку (історик  в помічниках Буданову знадобився для ведення переговорів — затикати рота Мединському):  «Є один божевільний варіант. Трильйонний актив. Золото гетьмана Полуботка».  Присутні скептично посміхнулися. —Ви нам, як в кіно тут казочки повторюєте.   Але коли на екрані з’явилися розрахунки складних відсотк...

Одеса під інтервентами

Зображення
   Фото. Напис «Et in Arcadia ego» («І я [смерть] в Аркадії» або «Я також жив в Аркадії»)є центральним елементом пам'ятника Пастухам у маєтку Шагборо (Staffordshire, Англія). Цей барельєф є копією знаменитої картини Нікола Пуссеня. Передмова: Інтриги у верхах та Лондонський слід У листопаді 1918 року на засіданнях Військового кабінету в Лондоні та під час закритих переговорів із французьким прем’єром Жоржем Клемансо активно обговорювався план військової інтервенції на півдні колишньої Російської імперії. Офіційною метою проголошувався захист стратегічних портів, стримування більшовизму та допомога Білому руху. Проте за лаштунками цих зборів стояла фігура контр-адмірала сера Річарда Ансона — прямого нащадка легендарного мореплавця XVIII століття Джорджа Ансона. Саме Річард Ансон, використовуючи свій вплив в Адміралтействі та зв'язки в таємних колах британської розвідки, буквально проштовхував ідею висадки саме в Одесі . Спершу союзники планували зосередитися на Севастополі т...

Останній заповіт пророка Шевченка

Зображення
  Весна пахла квітами на березі біля кургану, зібралась маса народу, всюду майоріли прапори. У цей день, у 2064 році, Україна святкувала 250-річний ювілей свого Пророка. Країна, що пройшла крізь горнило великих визвольних воєн, розквітла й відбудувала свої міста, нарешті виконала головний заповіт Кобзаря. Київ ухвалив рішення: повернути прах Тараса туди, куди веліла його власна воля. Століттями мільйони людей повторювали слова «Заповіту», засліплені канівськими краєвидами Чернечої гори, і не помічали очевидного. Канів був географічною пасткою, компромісом із царськими жандармами. У травні 1861 року, коли запряжений кіньми траурний віз із домовиною Пророка рухався дорогами України, навколо нього точилася прихована й запекла війна. Близькі друзі поета — художник Григорій Честахівський, історик Олександр Лазаревський та Михайло Чалий — везли свого духовного батька з похмурого Петербурга з чітким наміром виконати його волю. Честахівський, який знав кожну таємну думку Кобзаря, наполягав...

Геополітика в Абу-Дабі з парою і віниками

Зображення
    Важка доля перемовника, має свої плюси і мінуси. Саме це непокоїть народ України — хто, як і про що домовляються посланці. Акт I. Закритий VIP-комплекс. Абу-Дабі, листопад 2026 року За вікнами панувала пустельна спека Еміратів, але всередині величного закритого комплексу стояла густа, духмяна пара, змішана з ароматом евкаліпта, дорогого елітного пива та східних парфумів. У просторій кімнаті відпочинку при лазні, оббитій канадським кедром, велика геополітика вирішувалася без краваток і протоколів. На шкіряних диванах, загорнуті у білосніжні махрові рушники, розвалилися двоє заокеанських посланців. Зятько потягував охолоджене пиво з високого келиха, ліниво спостерігаючи за тим, як усміхнені дівчата-хостес підносять до столу таці зі східними солодощами та крижаними напоями. Поруч із ним Вітько, розпарений після парної, жваво жестикулював келихом, почуваючись тут, як у рідному закритому клубі на Флориді. Навпроти, на краєчку дивана, сиділа українська трійка «ефективних менедже...

Архів

Показати більше