(Історія козацького роду Черненків від заснування Петриківки до оборони Січеславщини)
РОЗДІЛ I. Першовитоки та козацька воля (Кінець XVII – XVIII століття)
- Засновник Петриківки: Історія роду Черненків бере початок від легендарного кошового отамана Петра Іваненка, якого в народі звали Петром Чорним, а гетьман Іван Мазепа кликав просто Петриком. Наприкінці XVII століття (близько 1691–1692 рр.) на річці Чаплинка у Протовчанській паланці він засновує хутір-зимівник — майбутнє містечко Петриківку, назване на його честь. Прізвище Черненко стає прямим похідним від його козацького ймення (нащадки Чорного). Отаман Петрик піднімає масштабне повстання проти московського царату, закладаючи перший камінь у трьохсотлітню боротьбу роду проти імперії.
- Святиня козацької доби (1772 рік): За розпорядженням останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського до Петриківки переносять церкву. Головною духовною опорою роду Черненків стає храмова ікона козацького письма. Вона стає свідком розквіту краю та підступного руйнування Січі москалями у 1775 році.
РОЗДІЛ II. Перші хмари та підпільний щит (Початок ХХ століття – 1930-ті роки)
- Порятунок ікони: З приходом радянських окупантів козацьку Петриківку намагаються перетворити на радянську «комуну». Храми зачиняють і грабують. Прадід-священник, ризикуючи життям перед чекістами, забирає козацьку ікону часів Калнишевського та інші образи з церкви і таємно ховає їх на горищі.
- Отаман Чорний Ворон: У 1920–1922 роках нащадок Петра Чорного, Платон Черненко, бере повстанське псевдо Чорний Ворон. Його загін веде безкомпромісну партизанську війну на Криворіжжі та Єлисаветградщині. Під час одного з рейдів Чорний ворон завітав до Петриківки і повністю винищив відділок радянської міліції, караючи більшовиків за грабунок селян.
- Кара за волю та знищення Урмана: Не в змозі подолати повстанців у бою, окупанти переходять до внутрішнього терору. Рідного діда розкуркулюють та депортують на «виселки» — козацький хутір Урман неподалік Петриківки. Невдовзі бунтівний Урман радянська влада винищує під корінь і стирає з лиця землі. Родину переводять у сусіднє село Приют — колишню німецьку колонію, спорожнілу після царських депортацій Першої світової війни, яку ДПУ/НКВС перетворило на закрите спецпоселення для непокірних українців, назвавши це комуною.
РОЗДІЛ III. Крізь пекло двох імперій (1941–1947 роки)
- Охорона «Катюш» та підземний концтабір Дора: У 1941 році дід потрапляє на фронт. У складі козачого кавалерійського загону він бере участь у надсекретній обороні реактивних мінометів «Катюші» під Москвою. Під час оточення потрапляє в полон. Дізнавшись, що дід охороняв ракетну зброю, нацисти відправляють українського майстра до секретного підземного концтабору суворого режиму Дора (Mittelbau-Dora) для збирання балістичних ракет ФАУ-2.
- Порятунок золотими руками: Завдяки тому, що дід був справжнім козацьким майстром на всі руки, його помічає і викупає з табору німецький фермер-аграрій («баєр» / Bauer). Побачивши в українському «куркулеві» рівного собі працьовитого господаря, німець рятує його від смерті на ракетному заводі.
- Оберіг в окупації: Тим часом у Петриківці бабуся дістає з прадідового горища козацьку ікону. Побачивши образ на покуті, німецькі війська розуміють, що в хаті живуть не комуністи, і не чіпають родину. Перед відступом німецький солдат людськи попереджає бабусю сховати дітей у центрі села, бо крайні хати палитимуть. Це рятує рід від страшної долі сусідньої Іванівки, де каральний загін поліцаїв, сформований із заїжджих москалів, спалює живцем місцевих жителів.
- Трудармія Кривбасу: Після капітуляції Німеччини дід повертається в СРСР, де радянська фільтрація НКВС одразу таврує його «зрадником». Його засилають на два роки каторжної праці на відновлення підірваних шахт і заводів Кривого Рогу. Лише після цього він повертається на рідну землю. А в часи хрущовської відлиги виправдовують та дають медаль учасника війни.
РОЗДІЛ IV. Передача естафети пам'яті (Кінець ХХ століття)
- Заповіт бабусі: У радянські часи родина мовчить про повстання Платона, полон та розкуркулення, щоб вижити. Але історія збирається по крихтах крізь довгі пазли й пошуки. Щоліта ви живете у бабусі в Петриківці й з підліткового віку палко закохуєтесь в історію. Бабуся бачить, що інші онуки не виявилися настільки духовно рідними, і розпізнає у вашому серці козацький корінь. Вона заповідає оригінальну петриківську ікону Калнишевського саме вам. Після її смерті ваша мама забирає та передає святиню — духовний щит знаходить свого законного володаря.
РОЗДІЛ V. Повернення Ворона та новітня битва (2014 – 2022 роки)
- Марш Ворона у 2014-му: У березні 2014 року над Дніпропетровщиною нависає загроза «руської весни». Спадкоємець отаманів іде на захист Дніпропетровської обласної ради. Спрацьовує генетичний код: бере пращурське козацьке ім'я Ворон. Російські спецслужби та заслані провокатори ламають зуби об оборону Дніпра. Місто стає форпостом України, а ланцюг історії замикається — двоюрідний онук Чорного Ворона через 100 років знову дає відсіч московській навалі на тих самих землях.
- Лютий 2021 року. Музей боротьби за Україну: Весь накопичений родинний біль, зібрані по крихтах пазли історії та чин добровольців трансформуються в державницьку справу. У лютому 2021 року створюється Музей боротьби за Україну — простір, де козацька доба, визвольні змагання отаманів Холодного Яру й Криворіжжя та сучасна війна на Сході об’єднуються в один безперервний наратив незламності. Родинна історія Черненків стає частиною національної пам'яті.
- Кінець лютого 2022 року. Центр військової підготовки «Січеслав»: Коли Росія розпочинає повномасштабне вторгнення, часу на роздуми немає. Триста років козацького гарту втілюються в практичну дію. Наприкінці лютого 2022 року створюється Центр військової підготовки «Січеслав». Нащадки отамана Петрика та Чорного Ворона беруть до рук новітню зброю і починають масовий вишкіл добровольців та захисників, перетворюючи Січеславщину на неприступну фортецю для російських окупантів.
ІСТОРІОГРАФІЧНА ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ХРОНІКИ РОДУ ЧЕРНЕНКІВ
I. Доба Заснування Петриківки та Отаман Петрик (Петро Чорний)
- Архів Коша Нової Запорозької Січі (1734–1775): Корпус документів Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (ЦДІАК) (Фонд 229). Містить перші писемні згадки про Протовчанську паланку, видачу «білетів» на козацькі зимівники, а також оригінальні листи про хутір козака Петрика (Петра Чорного) на річці Чаплинка.
- Матеріали щодо повстання Петра Іваненка (1692–1696): «Статті Вічного миру з Кримським ханом» (1692 р.), де обґрунтовано створення незалежної козацької держави. Тексти маніфестів та листування гетьмана Івана Мазепи з Генеральною військовою канцелярією зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
- Наукові дослідження: Монографія Дмитра Яворницького «Історія запорозьких козаків» (Том 3), де детально описано розселення козаків по палаках та діяльність отамана Петрика (Петра Чорного/Іваненка) на Придніпров'ї.
II. Повстанський Рух та Отаман Чорний Ворон (Платон Черненко)
- Документи Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ):
- Фонд 6, кримінальні та слідчі справи повстанських отаманів Степової дивізії та Холодного Яру.
- Документи ДПУ/НКВС щодо ліквідації «бандитизму» на території Катеринославської (Дніпропетровської) губернії у 1920–1923 роках, де фігурує військовий діяч УНР, комендант штабу та повстанський отаман Платон Петрович Черненко (псевдо Чорний Ворон).
- Праці Дослідників Холодного Яру: Книги та архівні збірки Романа Коваля (Історичний клуб «Холодний Яр»), зокрема «Операція "Заповіт"», де на основі розсекречених чекістських рапортів описано бойові рейди отамана Черненка, розгром радянських виконкомів та відділків міліції на Криворіжжі та Катеринославщині.
- Довідкові портали: Стаття на Вікіпедії про Платона Черненка (Чорного Ворона), яка фіксує його діяльність у лавах Степової дивізії Костя Блакитного та Республіки Холодний Яр.
III. Розкуркулення, виселки (Урман, Приют) та радянський терор
- Державний архів Дніпропетровської області (ДАДО): Фонди окружних виконавчих комітетів та комітетів незаможних селян (КНС) за 1928–1932 роки. Містять списки «розкуркулених» та депортованих сімей козацьких нащадків Петриківського (тоді Царичанського чи Магдалинівського) районів, а також відомості про ліквідацію бунтівних хуторів («виселок»), таких як Урман, та переселення людей до Приюту.
- Національний банк репресованих: База даних «Реабілітовані історією. Дніпропетровська область», де зафіксовані каральні заходи проти селян за «невиконання хлібозаготівель» та зв'язки з повстанцями.
- Історія німецьких колоній: Дослідження Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України щодо німецьких менонітських поселень на Придніпров'ї, які спорожніли після Першої світової війни та згодом використовувалися радянською владою як спецпоселення.
IV. Друга світова війна: Концтабір Дора, Баєри та «Катюші»
- Міжнародна служба розшуку в Арользені (Arolsen Archives): Світовий центр документації про нацистські переслідування (Німеччина). Зберігає персональні картки в'язнів підземного концтабору Mittelbau-Dora, списки примусових робітників, переведених на роботу до приватних аграріїв (Bauer), та картки трудових таборів підприємств конгломерату IG Farben.
- Центральний архів Міністерства оборони (ЦАМО): Документи оборони Москви 1941 року, що описують формування козачих кавалерійських частин прикриття реактивної артилерії БМ-13 («Катюш») та списки частин, які потрапили у В'яземський та Брянський «котли» (оточення).
V. Сучасна історія та мілітарний чин роду
- Хроніки Дніпровської Самооборони (2014): Офіційні звіти та медіа-архіви захисту Дніпропетровської ОДА/Облради у березні 2014 року.
- Матеріали Музею боротьби за Україну: Документація заснування музейного простору в лютому 2021 року як офіційного осередку збереження мілітарної історії Придніпров'я.
- Документи Центру військової підготовки «Січеслав»: Накази та програми вишколу добровольчих формувань від кінця лютого 2022 року, що базуються на козацьких традиціях та сучасному досвіді російсько-української війни.
