Черненко

  Філософська еволюція людства — це безперервний шлях трансформації первісних інтуїцій у глибокі сакральні системи. Прадавнє поклоніння безіменному богу, що дарує життя, з часом переросло у почитання досконалих геометричних форм: трикутника та піраміди, які стали символами триєдності, висхідного руху духу та космічного балансу. Ця священна геометрія була нерозривно пов'язана зі світлом — тим первісним, життєдайним світлом, що його випромінює сонце, яке в старому розумінні світу вважалося абсолютним центром та серцем усього сущого. Саме в цьому осяйному сонячному центрі, подібному до першояйця, пульсує таємниця буття — образ матері, яка пригортає до грудей немовля. Це сакральне ядро всесвіту, захищене пірамідальною силою духу, з часом трансформувалося у пізніших віруваннях у величний образ Богоматері. Давній космогонічний культ яйця як вселенського оберегу об'єднав епохи: він визначав світогляд готів на наших землях і глибоко вкорінився в традиціях слов'янських народів. Воно...

  Війна принесла в кожну мить стільки тривоги та важких думок, що повітря навколо, здавалося, стало густим і нестерпним. Стрічки новин, постійна напруга та нескінченні внутрішні запитання без відповідей випалювали зсередини, не залишаючи місця для передиху. Зрозумівши, що більше не в змозі залишатися сам на сам із цим тиском, я вирішив вийти на вулицю. Мені вкрай необхідно було бодай на годину відволіктися, перемкнути свідомість і розвіяти той морок, що скупчився в голові через щоденні випробування сьогодення. Гуляючи так містом на узбережжі, я побачив заїжджий цирк. Поряд, між двох арок, мою увагу привернула будка з чаклуном. Як виявилося, то була просто антикварна лавка. Але згадка про чаклуна потягла мене до скляної кулі. Взявши її в руки, я зненацька моргнув — і світ небаченого розкрився переді мною. Реальність старої лавки миттєво випарувалася, і я опинився посеред колосального вселенського перехрестя, де час зупинився, а кордони між епохами зникли назавжди. Це був сакральний ...

  Сонце повільно тонуло в Егейському морі, фарбуючи портик афінської школи в колір перестиглої охри. Геродот сидів на кам’яній лаві, тримаючи на колінах сувій папірусу з начерками своєї «Історії». Навколо нього, вмостившись прямо на мармурових сходах, гаряче сперечалися його учні. Тема, яка підняла цю бурю, була давньою, як сам світ, — велика катастрофа, яка поглинула прадавню квітучу цивілізацію. — Учителю! — вигукнув молодий Главкон, активно жестикулюючи. — Чому ти наполягаєш, що пам'ять про велике затоплення веде нас туди, де холодне Борейське повітря цілує води Понту Евксінського? Усі єгипетські перекази, що їх Солон привіз від жерців Саїса, вказують на Захід! На Атлантичний океан, що лежить за Геракловими стовпами! Там, у безмежній темряві за Гібралтаром, спочиває велична Атлантида Солона! Геродот важко зітхнув, провівши рукою по сивій бороді. Його очі, що бачили скіфські степи та єгипетські піраміди, дивилися на учнів із лагідною втомою знавця людських помилок. — Ти дивишся н...

Зеленій коМанді присвячується  Гуляла жаба в Буковелі, Бо соломинок там катьма, Розповідала пуголовкам Що небезпеки їм нема. Шашлик не зроблять - М'яса мало Гуляй пиячте тут Маля Не забарилась зла навала А попереджав же жаб Зрання, Що буде йти той навіжений - Дороги ти йому проклав. Адже ти знав, що цей скажений Великий болт на тебе клав. Аби не дядько наш той Сем Не врочив. Триндів нам цілий рік  пророчив, Що буде всім нам Гуркотня. Зрання воно то все настало - Полились з неба, не пропало, Ракети падали усюди І трощили нам всі міста. Накрившись жаб'ячим  зеленим Ти б може втік, та не склалось. Бо той єдиний наш лелека Був вбитий, тож не збулось Твоя та мрія про польоти Забуть навіки ти її. Візьмуть соломинку і дупу Надують й полетиш вже ти. художньо-політичний аналіз твору «Жаба-мандрівниця» Вірш є зразком гострої громадянської сатири (політичного памфлету) . Автор переосмислює класичний казковий сюжет Всеволода Гаршина, переносячи його в реалії України напередодні та на...

   Комплексне історико-географічне, лінгвістичне та міфологічне дослідження з джерельною базою Впродовж століть епічний пласт княжої Русі (старини та билини) піддавався цензурі й імперській канонізації. Головний оборонець Русі, відомий у масовій культурі під канонізованим іменем «Ілля Муромець», був штучно відірваний від рідного києво-чернігівського контексту та прив'язаний до російського міста Муром. Проте комплексний аналіз джерел, військової логістики, археології та мовних шарів повертає героя у простір української історії, доводячи його деснянське походження. 1. ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ТА ВОЄННА ЛОГІСТИКА Первинним і неспростовним доказом українського походження богатиря є географічний розрахунок кінних переходів та військово-стратегічна логіка XII століття [Argumentua]. Локалізація: де розташований Моровійськ? Географія: Літописне місто Моровійськ (нині село Морівськ Козелецького району Чернігівської області) розташоване на півдні Чернігівщини, на правому березі рі...