Тіні старого Бахчисарая завжди ховали більше таємниць, ніж могли вмістити палацові літописи. У затінку високого кам'яного паркану Ханського палацу, де вечірнє повітря дихало прохолодою гір та ароматом троянд, тулилося передмістя. Саме тут стояв будинок у класичному східному стилі, що належав поважному чоловікові — начальнику ханської охорони на прізвище Чувадар. Його родина користувалася великою повагою, проте справжнє диво, яке назавжди змінило історію всього ханства, сталося за зачиненими дверима їхньої домівки.
Того вечора в молельній кімнаті, прикрашеній витонченими килимами, панувала тиша. Дружина чувадара схилилася у щирій вечірній молитві. Раптом простір навколо змінився: полум'я світильника хитнулося, а у напівтемряві кімнати, ніби зіткані з нічного туману, з'явилися три постаті. Від них віяло дивовижним спокоєм. «Не бійся, — тихо пролунав голос. — Ми — цілителі. Передай своєму чоловікові: завтра, коли він повертатиметься зі служби додому, нехай уважно дивиться під ноги...» Постаті розчинилися, залишивши по собі ледве відчутний аромат гірських трав.
Наступного дня начальник охорони повертався з палацу виснаженим. Слова дружини не виходили у нього з голови, тому, заходячи у двір, він пильно вдивлявся в землю. Раптом на доріжці його погляд зупинився. Перед ним повз равлик, залишаючи за собою блискучий сріблястий слід. Пригледівшись, чувадар завмер від подиву: вигадливі закрутки вологого візерунка складали чіткий напис арабською в'яззю: «Слідуй за мною».
Охоплений трепетом, чоловік рушив за маленьким провідником. Крок за кроком срібляста лінія вела його через увесь двір, аж поки не вперлася в самий підніжок кам'яного палацового паркану. Там, у вологій місцині, равлик зник. Чувадар почав розкопувати вогкий ґрунт і за кілька хвилин з-під землі пробився струмінь кришталево чистої води. Охоронець обклав джерело камінням. Невдовзі містом пішли чутки: вода з джерела Чувадара мала дивовижну силу. Кожен, хто омивав нею свої хворі чи осліплі очі, миттєво зцілювався. На згадку про це на самому джерелі висікли праведні слова з Корану: «Там [у раю] джерело, що зветься Сальсабіль», де люди омиваються та зцілюються.
Коли кримський хан Кирим Ґерай занурився у глибоку скорботу через смерть своєї коханої Діляре, він наказав майстру Омеру створити фонтан, який би «плакав» так само, як плаче ханське серце. Шукаючи найкращу, найчистішу воду для майбутнього монумента, хан дізнався про диво у дворі свого начальника охорони. Волею правителя святе джерело було перенесене з передмістя за паркан — безпосередньо до Ханського палацу.
Майстер Омер увічнив родинну легенду Чувадарів у мармурі. Сьогодні тисячі людей дивляться на Фонтан сліз і бачать у верхній частині висічену з каменю троянду — але мало хто знає, що насправді це символічне око, яке колись зцілилося святою водою. А в самому низу фонтана, біля його підніжжя, вирізьблено велику спіраль — вічний символ равлика, який колись вказав шлях до чуда. Так таємниця скромного начальника охорони стала головною перлиною палацу, що плаче крізь віки.
Немає коментарів:
Дописати коментар