вівторок, 12 червня 2012 р.

Дирчик.

 Ось вона, така українська козацька мова. Як скажеш комусь це слово "дирчик" чи зрозуміє хтось? Звісно , що ні.
  Саме так на селі мій дід називав велосипед з моторчиком.
 " Звідки така назва?"- спитаєте.
   Лише побачивши, а особливо почувши його, відразу розумієш, що воно означає.
Коли здалеку чуєш оте "дир-дир" то і розумієш все і відразу. особливо коли під'їде поближче, такий торохкіт стоїть на дворі, бо начебто і невеличкий. але галасливий.
  Підлітками ми часто з братами катались на ньому влітку по сільських дорогах. коли колеса потопають наполовину у пилюці, позаду не поїдеш на велосипеді звичайному, одразу пилюга очі засипає...
Від звичайного велосипеда він відрізнявся хіба що товщиною колес. наполовину товщі за велисопедні, але все одно не такі товсті як у мопеда...
   На рамі кріпився невеличкий бачок для бензину. пм'ятаю їздили , якось заправлятись до колони, так називалась автобаза колгоспна. Як зараз пам'ятаю 69 бензин тоді коштував 7 копійок і був рожевого кольору...
   Та повернусь до дирчика. Саме такий на мою думку і був описан у "Денискових оповіданнях" відомого дитячого письменника. Пізніше побачив фільм за цими оповіданнями, так і виявилось там зняли саме такий.
  Так що точність українських слів, що давались то козакам в їх прізвиськах, то живності якій, а то і предметам навколо вражає та зберігалась доволі довго.
  Чи є ще де така здатність до такого точного і ясного відображення того, що бачиш та ще з присмаком гумору...
                                                                                    Олег Черненко

Немає коментарів:

Дописати коментар