Черненко

  Нікопольське надвечір’я дихало важким, сухим степовим повітрям. Стара хата, яка пережила три голодомори, дві світові війни та десятиліття радянського мовчання, а сьогодні доносився запах згарищ з протилежного берегу Дніпра, ця хата доживала свого віку. Коли новий господар заліз на горище, щоб розібрати завали трухлявого дерева, під самою стріхою його пальці наштовхнулися на згорток. Густий, майже столітній пил злетів у повітря, змусивши чоловіка закашлятися. Всередині старої мішковини лежало щось чорне. Коли тканину розгорнули, з темряви минулого випірнув він — білий тризуб, увінчаний козацьким хрестом, а навколо нього три горді літери: У. Н. Р. Господар не був істориком. Для нього це була просто «прапор з літерами та тризубом»  -‐Може реконструктори зробили, чи тут кіно знімали та забули? І от зараз артефакт, за зберігання якого за союзу давали беззастережний розстріл, через невизначений термін зберігання в клкнку, опинився на інтернет-аукціоні Violity . Опис був скупим, ці...

  Січень 1918 року став одним із найдраматичніших періодів Української революції. Поки в Києві Українська Центральна Рада готувала проголошення Четвертого Універсалу про повну незалежність, на півдні держави розгортався запеклий збройний конфлікт. Ключовим вузлом оборони УНР на Чорному морі стала Одеса — стратегічні морські ворота, де українським військовим силам довелося вступити у нерівний бій із більшовицькими заколотниками. Головним щитом міста з моря стали кораблі, які першими підняли українські стяги: ескадрений міноносець «Завидний» та крейсер «Пам’ять Меркурія» . Витоки морської символіки: епоха Центральної Ради та перші підняття прапорів Щоб зрозуміти витоки героїзму одеського гарнізону, варто повернутися в 1917 рік, коли дух українського відродження вперше охопив Севастополь. У цей період, за часів Української Центральної Ради під керівництвом Михайла Грушевського, жорсткого та єдиного стандарту для державних прапорів іще не існувало. Як свідчать історичні документи, у т...

  Назви землі, людська пам'ять та кров у жилах нащадків зберігають імена тих, кого імперії намагалися викреслити. Сьогодні, коли ми чуємо слово «Петриківка», уява малює всесвітньо відомі вогняні квіти, калинові грона та дивовижних жар-птиць. Довгий час офіційні підручники переконували нас, що це славетне містечко назване на честь останнього кошового отамана Січі Петра Калнишевського. Проте сухі архівні догми часто програють живій козацькій легенді. Петриківка носить ім’я іншого Петра — бунтівного козацького писаря, відомого в історії як Петро Чорний , або просто — Чорний Петрик . Ким був цей чоловік, чиє ім'я козацька родова пам'ять захистила від забуття? Наприкінці XVII століття Петро Іваненко (Петрик) був блискучим інтелектуалом, старшим канцеляристом Івана Мазепи. Він бачив, як Московія крок за кроком затягує зашморг на українській землі, будуючи перші свої фортеці на Вольностях Війська Запорозького Низового. Не бажаючи з цим миритися, у 1691 році він робить фатальний к...

  Яйцо Фіцо і падлєцо Закінчуються всі на цо. Що напридумував падлець? Покласти всій ЄС кінець. Придумав фальшування він Бо руссскій мір їм ближче. Дешевий газ йому кумир Життя з москвой дорожче. Всі помилки навмисні, щоб підкреслити суть проблеми.

  Філософська еволюція людства — це безперервний шлях трансформації первісних інтуїцій у глибокі сакральні системи. Прадавнє поклоніння безіменному богу, що дарує життя, з часом переросло у почитання досконалих геометричних форм: трикутника та піраміди, які стали символами триєдності, висхідного руху духу та космічного балансу. Ця священна геометрія була нерозривно пов'язана зі світлом — тим первісним, життєдайним світлом, що його випромінює сонце, яке в старому розумінні світу вважалося абсолютним центром та серцем усього сущого. Саме в цьому осяйному сонячному центрі, подібному до першояйця, пульсує таємниця буття — образ матері, яка пригортає до грудей немовля. Це сакральне ядро всесвіту, захищене пірамідальною силою духу, з часом трансформувалося у пізніших віруваннях у величний образ Богоматері. Давній космогонічний культ яйця як вселенського оберегу об'єднав епохи: він визначав світогляд готів на наших землях і глибоко вкорінився в традиціях слов'янських народів. Воно...

  Війна принесла в кожну мить стільки тривоги та важких думок, що повітря навколо, здавалося, стало густим і нестерпним. Стрічки новин, постійна напруга та нескінченні внутрішні запитання без відповідей випалювали зсередини, не залишаючи місця для передиху. Зрозумівши, що більше не в змозі залишатися сам на сам із цим тиском, я вирішив вийти на вулицю. Мені вкрай необхідно було бодай на годину відволіктися, перемкнути свідомість і розвіяти той морок, що скупчився в голові через щоденні випробування сьогодення. Гуляючи так містом на узбережжі, я побачив заїжджий цирк. Поряд, між двох арок, мою увагу привернула будка з чаклуном. Як виявилося, то була просто антикварна лавка. Але згадка про чаклуна потягла мене до скляної кулі. Взявши її в руки, я зненацька моргнув — і світ небаченого розкрився переді мною. Реальність старої лавки миттєво випарувалася, і я опинився посеред колосального вселенського перехрестя, де час зупинився, а кордони між епохами зникли назавжди. Це був сакральний ...

  Сонце повільно тонуло в Егейському морі, фарбуючи портик афінської школи в колір перестиглої охри. Геродот сидів на кам’яній лаві, тримаючи на колінах сувій папірусу з начерками своєї «Історії». Навколо нього, вмостившись прямо на мармурових сходах, гаряче сперечалися його учні. Тема, яка підняла цю бурю, була давньою, як сам світ, — велика катастрофа, яка поглинула прадавню квітучу цивілізацію. — Учителю! — вигукнув молодий Главкон, активно жестикулюючи. — Чому ти наполягаєш, що пам'ять про велике затоплення веде нас туди, де холодне Борейське повітря цілує води Понту Евксінського? Усі єгипетські перекази, що їх Солон привіз від жерців Саїса, вказують на Захід! На Атлантичний океан, що лежить за Геракловими стовпами! Там, у безмежній темряві за Гібралтаром, спочиває велична Атлантида Солона! Геродот важко зітхнув, провівши рукою по сивій бороді. Його очі, що бачили скіфські степи та єгипетські піраміди, дивилися на учнів із лагідною втомою знавця людських помилок. — Ти дивишся н...