Декілька днів тому один з моїх знайомих патріотів пригадав, що є така книжка Феодосія Макаревського, що описує історію місцевої єпархії і що читання її було дуже захоплюючим і цікавим.
Звісно. я повірив і знайшов цю книгу у відкритому доступі в мережі, а такожвзяв ще ів бібліотеці цю книгу.
Называється она "Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии"
Звісно. я повірив і знайшов цю книгу у відкритому доступі в мережі, а такожвзяв ще ів бібліотеці цю книгу.
Называється она "Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии"
Свій погляд на історію землі Війська Запорозького низового даю з книги свідченнями самого Феодосія Макаревського.
Феодосій Макаревський багато місця в книзі присвятив історії острова Монастирського. До речі, нещодавно повернули назву острову вже офіційно.
Володів ним полковник Кирило Красовський з Самарської паланки Війська Запорозького низового та подарував його Самарському монастирю, ск пишеться на 31 стор. друкованого видання...
Але Монастирським острів був названий задовго до того. Ця назва згадується Бопланом 1620-го року, зі слів все того ж Феодосія Макаревського.
1775 року, пишеться на сторінці 32, власником вже був А.А.Прозоровський...1786 року острів переданий місту під Ботанічний сад...
1815-1825 острів носив назву Прозоровський...
Проте великої популярності в народі за свідченням Феодосія Макаревського цей острі набув від легенди про перебування на острові святого Андрія Первозваного де він начебто встановив жертовник та хрест. На думку Макаревського це підтверджується "народною пам'яттю",що жива в найменуванні багаьої козаків Андріями...
Дуже цікава сторінка 33, на якій Феодосій Макаревський акцентує, що землі між Дніпром та Доном , особливо по рікам Самарі та Вовчій завжди були заселені людьми і посилається при цьому на так звану "Геродотову Гілею" де жили скіфи-землероби. Наявність і досі сотень скіфських курганів в цих краях є німим підтвердженням того...
В північно-східній частині Павлоградського повіту, вочевидь це десь за кордоном нинішнього межівського району жили такі андрофаги(стор.34), не скіфський народ, за свіченням Геродота. Мабуть ми тепер маємо там нащадків тих андрофагів, щограбують нашу країну в тому краю зараз?
Там же є і згадка про річку Пантикапею , що це за річка, довго сперечались дослідники , але Феодосій Макаревський певен, що мова іде саме за Самару і місця її впадіння у Дніпро.
Саме в ціх місцях описується народ, щотут мешкав і звався він роксоланами. рос-аланами або просто аланами....
На наступній сторінці згадуються і племена готів, що прийшли 260-року з берегів Балтії саме для нападів на грецькі поселення, але дивні були ці напади... Готи приводили начебто полонених звідти і тих полонених селили в наших краях і давали обробляти землю та пасти худобу...(стор 35)
Тут же сзгадується і інший історик давнини Страбон. що теж пише про роксолан і розміщує їх теж між Дніпром і Доном саме в середній частині Дніпра.
Але повернемось до Монастирського острову. На 37 сторінці Макаревський знову згадує про ньго і дає дату побудови на ньому молитовного будинку в 350 році...Тут же за Макаревським ми дізнаємось, що більшість поселян цих місцин були слов'янами і в 5-6 сторіччі нашої ери...
На 38 сторінці ми дізнаємось дивну річ, виявляється кочівники. що призводили до великих переселень народів, за сучасною теорію. в Макаревського виявились не такими кровожерливими. Ідеться про сарматів. Він каже, що сармати жили разом зі слов'янами і розмовляли слов'янською мовою...
Тут же дає пояснення походження назви річки, що впадає в Дніпро в цих краях. Савромара - Самара(SAUROMARIS), що геть вибивається від здавалось би очевидного - від іудейських самаритян...
Тут же він починає розвивати свою теорію походження козаків, наголошуючи, що козари - слов'янські сармати, та що болгари і казари користувались однаковим слов'янським наріччяям.
Але трохи нижче пише кро козар, що то тюрки віри іудейської та магометанської...
Описуючи подальшу долю готів він пише, що готи втекли від гунів на південь...
А от сармати-козари і стали козаками вже 750-року від різдва остаточно. Мабуть тому, що на стор 39 він пише про перехід військових казар у віру христовуаби відокремитись від євреєв та сарацинів. Цим підкреслюючи, що казари не були євреями...
Тут Феодосій Макаревський вживає слово євреї, а не жиди, загальноприйнятне в ті часи...
Те, що військові казари не були євреями, та і каганказарський не був євреєм.(вочевидь мова іде в часи до Святослава? інакше б вийшо, що Святослав пішов війною на християн)
На сторінці 40 він описує, що відбулось хрещення козаків-казар на річці Самарі і хрестили тоді 200 казар на чолі з каганом. Начебто це зробив святий Кирило, що пізніше з Мефодієм начебто дав писемність сучасну - кирилицю...
Тут же згадуються давні племена антів і підкреслюється, що вони були з роксолан і жили на цих землях від моря до Києва.
В той же час казари заснували на березі Дону фортецю Саркель(проти печенегів) та місто Лебедіан в верхів'ях Інгульця.
Цікавий виходить з усього цього тандем - роксолани-анти плюс сармати-казари.
На сторінках 42-43 Макаревський описує землі запорожців як шлях "від варяг в греки" по Дніпру, а от зворотній шлях "від греків до варяг" - р. Міус, р, Вовча, р Самара і Дніпро. Так вони оминали пороги, коли йшли вгору по Дніпру. І саме тоді острів Монастирський, що знаходиться саме навпроти впадіння Самари в Дніпро стає пристанищем захищеним від нападів з усих боків і добрим спочинком для путників...
Так 957 року за легендою на острові побувала княгиня Ольга.
988 року - Володимир Великий.
Згадав він і пам'ятне місце загибелі Святослав 972 року.
На стор. 45 острів Хортицю він згадує як ставку печенегів, половців та Хозар і різних язичників.
1030-року на думку Макаревського на острові Монастирському перебували племена половців, куманів.
Згадав, начебто на Монастирському острові відбувалось хрещення багатьої язичників і серед них 1094 року дочки хана половецького Тутуркана, що стала дружиною Свчтополка. 1107 року хрестили ще двох невісток для сина Володимира Мономаха Юрія та для сина Олега Чернігівського Святослава...
Сторінка 46 розповідає що 1111 року на річці Сальниці Володимир Мономах розибв половців.
1054-1078 року на острові побував Нікон Печерський...
Цікава згадка на сторінці 47 за нинішню місцину Нагороного району міста де 1224 року був розміщений головний стан збірних полків князівських. Проте битва тут так і не відбулась через те, що Мстислав вирушив сам під нинішній Маріуполь і був розбитий на річці, що має назву Калка.
Після цього на ці землі прийшло так зване, татарське нашестя. Якщо для Московії термін татарського нашестя неприйнятний, бо це одне і те саме було плем'я. то для наших земель це дійсно було нашестям.
На сторінці 47 дається історія черкаських козаків, що вони пішли спочатку на П'ятигор'я а потым розселились на Монастирському, по рычцы Самара та по Дныпру до Канэва. Ы згадуються деякы дати 1224, 1247, 1282...Та згадується їх давня вітчизна місто Черкаси. Причому поселення пыд Канєвом було з дозволу Канєвського баскака, татарського ставленика Золотої Орди...
Далі описується вигнання Орди Ольгердом та Гедиміном в Крим і ці місця вся середня частина Дніпра та від Дону до Очакова була зайнята козаками. Що характерно - литвини козаків не чіпали...
1350-го року козаки зайняли Хортицю. Тут же Макаревський дає трактування походження назви Україна, як краю володінь литовських... - Украйна. Що цікаво, литовці, про яких пише Макаревський , розмовляли мовою слов'ян як і козаки...
На 50 сторінці описується заселення нашого краю ще вигнанцями з Криму герцького походження.
Самара , Монастирський острів та Романковий курган неодноразово , за свідченнями Феодосія , обирались козаками для проведення козацьких рад. як більш спокійне місцев середині земель козацьких. В ці ж часи Хортиця постійно піддавалась нападам татар.
1395року Тамерлан захопив Азов і всі біженці тікали на Самару до наших країв звідти, це були слов'яни, греки. генуезці та венеціанці...
1390-1440 роки стають роками захисту козаками всіх переселенців з півдня на своїй землі.(стор.51)
1480 року турки разом з татарами напали на Самарь і пішли далі до Києва.(стор 52)
Далі більше 50 років так розумію набігів турок..
1530-76 роки розповідається що в ці роки козаки зібрались в Черкасах та почали звільняти землі Самарть, Монастирцський, Кодак, Звонецьке, Хортицю та Микитинське... Так була взільнена середня частина Дніпра. (стор.54)
Поселення Самарь стає козацькою святинею через монастир. 1576 року тут появляється школа де навчають всіх грамоті і слову божему...
1575 року згадується велика посуха...1583 року про Самарь згадує один з подорожуючих цими краями, що захопився вивченням і доблестю козаків Самуїл Зборовський...(стор. 56)
На наступній сторінці пишеться про те, що острів Трахтемирів був переданий козакам у вічне володіння.(стор 57)
В ті часи до козаків примали любої віри...
Але через притісніння православних в польських землях почались і відповідні діх з боку козаків. На сторінці 59 згадується що рішенням Коша було постановлено відділити католиків від загально скарбу віддавши їм частину і відправивши з цих земель Про це була зроблена обєява в Сычы Зпорозькый, на Сортомлику, в Самары, в Пустинно-Миколайвьскому монастиры та Кодакахы Романковому курганы...
Проте Брати вирішили залишитись і просто всі прийняли православ'я...(стор. 60)
Це відбулось навесні 1638 року...
1640 року за Макаревським відбулась битва на річці Жовтій при малому Інгульцю. Не знаю за яку саме він битву каже, але ще одна точно переможна була 1640-го де разом з військом Тугай-бея було запорожцями розбито військо польське.
Далі в більості ідуть описи заснування різних церков в поселеннях.
Так на стор 61 згадується козацька рада в Романковому кургані де прийняте рішення про будівництва церкви на Чортомлику.
Згадується 1654рікяк входження козацьких земель до Московії, але ж вольності запорозькі зберігались ще довго і притісняти і закріпощати козаків почали не від початку.
1667 року Польща з Московією заключила Анрусівський мир за яким вся східна частина від Дніпра відходить до Московії. Тоді ж вдіновили Самарський монастир.1672 року було москалями спалено місто Черкаси "за бунт" Дорошенка, хоча насправді він просто добивася збереження козацьких вольностей...
1678 рік знищено Чигирин нападом турок з татарами.
Сторінка 63 каже про літопис в якому згадується Україна, це ще одне підтвердження, що це не вигадка австрійців в 1918 році для нас, а стала назва ще тих часів.
1680-1734 постіні утиски з боку москалів приводили до стичок козаків з ними.
Найбільш відома 1709 року після чого була знищена січ кошового Гордієнка за підтримку Мазепита спалена церква. Чи хвилювало когось, щото церква православна, з тих "братів" православних, що робили це? Чомусь про козаьку столицю Батурин не згадується в дописі Макаревського зовсім...
1712 року козаки перебували на землях турків та татар. 1728 року в Олешківську січ прибувє грецький арїієрей Гариїл . не Московський, що цікаво...
1717 рік згадуються миргородські полоковники Данило Павлович та Павло Данилович Апостоли прийняли сотню козаків переселенців з-за Дніпра в Запоріжжя...1718 року почались нові поселення по Самарі та Орілі. 1721 року відродився знову Самарський монастир. 1730-року знову вибухнула недовіра запорожців до московських панів, що почали замати землі Війська Запорозького.
Сторінка 68 розповідаючи про правління Анни Іоановни каже про повернення Запорозької січі з Олешків але не пише де саме знаходилась та Нова січ. згадується тільки річки Кільчень та Самарь
Розповідаючи про 1737-38 роки пригадує про "лже Алескія" Івана Мініцького в селі Ярославка та вихід козаків на Романків курган та Кодаки.
Сторінка 71 пише про переселення в наші краї сербів. Так Московщина намагалась знищити вольності запорозьки пересиляючи сюди все більше ібільше іноземців. на ці землі. 1734-40- серби.
1741 - втікачі українці з Польщі поселились тут в наших землях за порогами.
Сторінка 75 розповідаєпро Дирекцію Вельможного Коша та йогоустрій з паланок.
Кодацька паланка - Роанково, Старий Кодак та Новий Кодак
Самарська паланка - Новоселиця. Кам/янка, Ревівка
Протовчанська паланка - Могилівка, Гупалівка. Орлик, Шульгівка
Полковник паланки був і суддею і правителем землі рівний в правах удільному князю...
Про судовий устрій запорожців було добре описано в розповдях козака Микити Леонтійовича Коржа
Також Феодосій Макаревський пише про слободи засновані родинними запорожцями: Карнаухівка, Томаківка, Письмичівка, Кільчень, Пишнівка, Козирщіна, Перщепино. Калантайвка, Сердюеваеп, Миколаївка -Рудіва.
Згадуються козаки Рудь, Шульга Хижняк, як рятівники та визволителі що впродовж 1738050 років відбивали ясир-полонених в татар на річках Вовчій, Самарі та Соленій.
В ці ж роки згадується заснування слобід : Пригородська, Аджамка, Вершино-Кам"янка, Мурзинка, Бешка, Овинянка, Мішуринрожський ретраншемент, Буянська, Кам'янська, Калужина, Бородаівска, Домоткань, Пушкарівка, Великих Буєрак, Інгульська, Комісаровка, Грузська, Вісська Плетено-Тишмицька, Красна, Ново-Архангельська, Вільшанка, Добрянка.
Стор. 79 і ті, о за неє приводять повні тексти козацьких законів, що діяли в Війську Запорозькому низовому і називались Регулами.
Одна з головних дозволяла лише православним селитись на цих землях, євреям та старообрядців же не допускали навіть до близького сусідства.
Немає коментарів:
Дописати коментар