Давно вже рідним став мені Приют,
Й остання моя гавань, мабуть, буде тут.
Майже піввіку я про нього вів нотатки,
Щоб краще знали рідний край нащадки.
Відомості з літописів, книжок й газет
Джерелами цих записів служили
І найголовніше джерело – це те,
Що розказали люди-старожили.
А кожному із нас завжди слід пам’ятати
Оці мудрі слова поета одного:
Хто свого минулого не знає,
Той не вартий і майбутнього свого.
Яценко Іван Михайлович
Села Веселе, Вишневе ,Грушеве (до 1969 р.), Іванівка та Новоспаське, які підпорядковані Приютській сільській раді. Їх історичні долі багато в чому спільні.
Погляд у сиву давнину.
Край, де ми зараз живемо, як і вся Дніпропетровщина, був заселений ще в сиву давнину. Він приваблював людей родючими чорноземами, безмежними ковиловими степами, багатими на птаство і тваринний світ, повноводними ріками та озерами, в яких водилося багато риби.
Ось що говориться в історичному документі : «З появою перших металевих виробів, тобто в період міді-бронзи (ІІІ тисячоліття – поч. І тис. до н.е.) територія області густо заселяється.
У період Київської Русі (ХІ – ХІІІ ст.) по Орелі проходив кордон із землями кочівників, і не раз зустрічалися тут у жорстокому бою руські воїни з половцями. Монголо-татарська навала (ХІІІ ст.) спустошила Придніпров’я.
Багато часу минуло, поки ця територія, яка дістала назву «Дикого поля», знову почала заселятися. Це було пов’язано з виникненням та розвитком козацтва (ХVІ ст.). Відтоді історія області протягом майже чверті тисячоліття фактично є історією Запорізької Січі.»
(Історія міст і сіл УРСР Дніпропетровська обл., стор. 10-11)
Photo Movie Stars
