ІДОЛИ І МОРДОР

Жодної згадки не можна залишить,
Там де були кляті ідоли.
Ідоли смерті і вбивста свідки
Мають навік вони згинути!

Жодного каменю й напису,
Ми залишить не можємо,
Бо, ці зомбі радянського кодла,
Нам ще добавлять клопоту...

Носяться досі з портретом Сталіна,
Й Леніна прославляють.
Падають чолом пред ним, схиляються,
Забувши про Бога й Матір...

"Він не вбивав" - кажуть вони це
Про тих, хто вбивав міліонами...
Як же донести цій гопоті,
Що це є правда і спомин?

Кожного року ми поминаємо
Вбитих Голодомором...
Ця ж гопота все прославляє
Вбивць та катів із Мордору.

Кажуть, що їх лиш могила поправить.
Що ж , вже чекати недовго.
Он у Донецьку загнали в підвали,
А там й до могили недовго.

Туди їх загнали не ми, а їх боси
Ті , кого вони звали...
Ті , хто кричав:"Росія прийди!
Життя закінчать в підвалах.

Танки, що йшли захищать Україну,
Спинили кидаючись під колеса.
Добрі українці зупинились,
Їх не могли задавить.бо нечемно...

За спинами баб і дітей були ті,
Ті, що були вже зі зброєю.
Світ не побачив за ними тієї,
Саме тієї - клятої рожі!

Рожі Х@йла, як народ два ім'я,
"Щоб "добре" йому жилось".
Ні не відмитись йому до біла,
Як його не понось...

Фото Ан Жюлак